ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

У ДДМА стартувала міжнародна конференція «Важке машинобудування. Проблеми та перспективи розвитку»
1.jpg

На базі Донбаської державної машинобудівної академії почала роботу XXІІ Міжнародна науково-техні...

Вівторок, 28 травня 2024
Світлої пам'яті нашого колеги
1.jpg

Із глибоким сумом повідомляємо про передчасну смерть нашого колеги, старшого викладача кафедри ф...

Понеділок, 27 травня 2024
Українська мова є чинником національної безпеки
3.jpg

Міністерство освіти і науки України вкотре звертає увагу, що відповідно до статті 21 Закону Укра...

Субота, 25 травня 2024
Новий український правопис: відтепер старі норми вважаються помилковими
2.jpg

Добіг кінця п’ятирічний перехідний період для чинного українського правопису, затвердженого Пост...

П'ятниця, 24 травня 2024
Про уточнення облікових даних військовозобов'язаних
1.jpg

На виконання вимог Закону України від 11.04.2024 року №10449 «Про внесення змін до деяких ...

Четвер, 23 травня 2024

«Тоді жоден будинок не згорів, а зараз горять, горять…»

1.jpg

98-річна мешканка захопленого росіянами селища Очеретине на Донеччині самотужки подолала 10 кілометрів на підконтрольну Україні територію.

Як повідомили в Національній поліції України, будинок, який Лідія Степанівна будувала власними руками, зруйнували росіяни, а її рідні зазнали поранень. За словами пенсіонерки, село зазнало значно гірших руйнувань, ніж під час Другої світової війни – тоді в селі не згоріла жодна хата. Лідія Степанівна розповіла, що втікала з окупації разом із сином, невісткою та онукою, але через обстріл вони розділились, і старенька сама йшла під обстрілами майже цілий день.

Бабуся розповідає, що кілька разів падала без сил, переводила дух, але продовжувала свій шлях. Увечері жінку помітили військові і передали евакуаційній групі «Білий Янгол».

«У розпал боїв пенсіонерка дивом залишилася живою та неушкодженою», – зазначають правоохоронці.

Наразі Лідія Степанівна у відносній безпеці – вона перебуває в притулку для евакуйованих. Старенька каже, що, незважаючи на складний шлях, почувається добре.

«Я ту війну пережила і цю війну переживаю. Лишилася без нічого», – зазначає пенсіонерка.

Правоохоронці знайшли родичів жінки, яким також удалося покинути зону активних бойових дій. Зазначають, що старенька незабаром матиме можливість возз’єднатися із сім’єю.

У День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні гірко про таке писати, гірко, що нашим людям доводиться переживати жахи війни, знову…

Сьогодні Україна і весь світ вшановує пам'ять людей, героїв, які врятували світ від гітлерівського нацизму й подарували життя мільйонам. Та, на превеликий жаль, страшне минуле, про яке зі сльозами на очах розповідали наші бабусі й дідусі, стало реальністю: російські окупанти занурили світ у війну, а Україна – знов у вогні.

Сьогодні ми боремося у війні, найбільшій з часів Другої світової.