ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Мобілізація студентів у листопаді 2024: кому можуть видати повістку
1.jpg

Мобілізація студентів в Україні у 2024 році проводиться згідно з законом №10449. Більшість учнів...

П'ятниця, 01 листопада 2024
На жовтневому засіданні Вченої ради ДДМА
3.jpg

На жовтневому засіданні Вченої Ради ДДМА були вирішені актуальні питання функціонування Донбаськ...

Четвер, 31 жовтня 2024
Вітаємо ювілярку!
2.jpg

Ректорат, профком і медіагрупа «Академія» щиро вітають ювілярку жовтня 2024 року:

Четвер, 31 жовтня 2024
До уваги студентів заочно-дистанційної форми навчання!
2.jpg

Щодо термінів початку заліково-екзаменаційної сесії 1-го семестру 2024–25 навчального року:

Середа, 30 жовтня 2024
Найскладніші місця Радіодиктанту–2024: що викликало труднощі в учасників
1.jpg

Нагадаємо, цьогорічний Радіодиктант національної єдності відбувся 25 жовтня і був приурочений до...

Вівторок, 29 жовтня 2024

Опубліковано текст Радіодиктанту національної єдності

1.jpg

Українське радіо опублікувало текст Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності–2024, який написала українська письменниця Оксана Забужко. Тож можете себе перевірити.

МАГІЯ ГОЛОСУ

Спочатку був "брехунець". З нього починався день: клац! – і пронизливе рокотання перших тактів "Реве та стогне…", а за ним примусово-бадьоре "Говорить Київ!" давали знак, що з-під теплої ковдри хоч-не-хоч пора вилізати.

Діти люблять чутися в гурті. Було приємно думати, що цієї миті по країні мільйони дітей так само збираються до школи, а їхні тати-мами – на працю, і всіх нас об’єднує голос із радіо. Людський голос – то взагалі матерія магічна, в нього можна закохатись, навіть не бачивши носія. "Оксано, Оксано, я чую твій голос, то вітер мені з України приніс", – під це танґо й досі танцюють на весіллях, не підозрюючи, що це фольклор засланчий, гулагівський – не до коханої дівчини звернений, а до легендарної співачки Оксани Петрусенко, чий спів у сталінські роки Всесоюзне радіо доносило і в сибірську пущу.

А в 1960-1980-ті, коли єдиною дозволеною формою патріотизму було вболівання за київське "Динамо", Україна була закохана в голоси футбольних коментаторів. Їх упізнавали з півслова, в їхніх модуляціях ловили, мов ковток свіжого повітря, солідарність зі "своїми" і обурення привілеями москвичів, котрим безсоромно підсуджували судді у вирішальних матчах. Аж дивно, яке багатство сенсів здатен виражати людський голос самою лиш інтонацією!

Згодом телевізор притупив нам на те слух.

Та, попри всі зміни технологій, от уже сто років Україна звучить в ефірі планети власним голосом. І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити.

 

Згодом опублікуємо аналіз складних місць у диктанті.