ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Конференція трудового колективу ДДМА
2.jpg

Конференція трудового колективу та виборних представників осіб, що навчаються в Донбаській держа...

Субота, 30 серпня 2025
ДДМА урочисто вітає своїх першокурсників!
1.jpg

Сьогодні наша Академія радо зустрічала своїх першокурсників на традиційному урочистому онлайн за...

Субота, 30 серпня 2025
29 серпня – День пам’яті захисників України
1.jpg

Ця дата обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони ук...

П'ятниця, 29 серпня 2025
Вітаємо з ювілеєм завідувачку кафедри ОТЗВ Наталію Макаренко!
3.jpg

29 серпня свій 65-річній ювілей відзначає завідувачка кафедри «Обладнання і технологій зва...

П'ятниця, 29 серпня 2025
Розклад занять для денної форми навчання
2.jpg

До уваги здобувачів освіти денної форми навчання! Розклад занять на 1-й семестр 2025/2026 навчал...

Четвер, 28 серпня 2025

Вшановуємо пам’ять випускників Академії, які полягли за Україну

1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Дмитро Лисицький.

Дмитро закінчив Краматорську школу № 2, потім навчався в Донбаській державній машинобудівній академії. У дорослому житті працював у багатьох місцях, серед них – Новокраматорський машинобудівний завод, де він був заступником начальника 12-го механозбирального цеху.

«Він був хорошим машинобудівельником, грамотним керівником», – згадує його колишній колега по заводу.

З січня 2023 року Дмитро служив у десантно-штурмових військах ЗСУ.

«Ми служили в різних частинах, але, як виявилося, на одному напрямку, – розповідає друг Дмитра, з яким вони були знайомі зі шкільних років і який також захищає Україну в лавах Збройних сил. – Коли «войнушка» почалася, тоді я його востаннє бачив. Говорили про буденні речі, про які зазвичай говорять хороші друзі: як сімʼя, як діти, як батьки. Потім я пішов до армії, він – пізніше».

Дмитро Лисицький не дожив до свого 48-річчя трохи більше двох тижнів. Військового поховали на кладовищі у селищі Ясногірка (Краматорськ). Провести солдата в останню путь прийшли його родичі, друзі, колишні колеги й побратими.

Вічна памʼять герою!


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.