Донбаська державна
машинобудівна академія

І знову скорботна новина – загинув наш випускник

З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 9 лютого 2026 року, під час виконання військових обов’язків, загинув випускник Академії Сергій Раковський. Він полинув до лав Небесного війська, продовжуючи оберігати свою родину, Україну і свій народ.

Сергій Раковський народився в 1977 році. У 1994 р. закінчив Шабельківську школу №32, а 1999-го – Донбаську державну машинобудівну академію. Службу в армії проходив у прикордонних військах. Протягом 21 року був директором ТОВ «ВІВАТ ТОР». У 2017 р. повернувся до рідної школи і став викладати дітям географію, одночасно навчаючись у Луганському педагогічному університеті. Учні дуже любили слухати його цікаві розповіді та повчальні історії.

Усе своє життя Сергій був завзятим мисливцем: почавши ходити на полювання з батьком ще з п’яти років, потім не одне десятиліття полював на диких звірів та птицю.

Доброзичливий, безкорисливий, чесний, принциповий, відкритий, життєрадісний, завжди готовий прийти на допомогу до останнього подиху він залишався саме таким.

Коли почалася повномасштабна війна, він не міг залишатися осторонь, бо завжди пам’ятав присягу, яку давав народові України під час служби в армії. Тому з перших днів війни зробив свідомий вибір – пішов на фронт добровольцем, ставши морським піхотинцем.

Більше трьох років Сергій Раковський прослужив у 38-й окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Його відданість військовій справі відзначена багатьма високими нагородами. Серед них – почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» II ступеня (2022 р.), відзнака Президента України «За оборону України» (2022 р.), почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Військова честь» (2024 р.).

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від цієї втрати.

У Героя залишилися кохана дружина, п’ять діточок, мама і сестра.

Вічна пам’ять Захиснику України!

На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну. Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ

У боях із російськими окупантами загинув випускник ДДМА Олександр Бровинський. Він захищав Україну протягом трьох років у найгарячіших точках, прийшовши до лав піхоти ЗСУ, отримав звання сержанта, інструктора БПЛА.

Олександр Бровинський народився у Краматорську. Навчався у Краматорській ЗОШ № 35, а потім – у Донбаській державній машинобудівній академії. Далі, здобувши другу юридичну освіту, Олександр познайомився з одеситкою, зв'язав з нею свою долю і переїхав жити до приморського міста.

В Одесі Олександр заснував власне підприємство з механообробки. Дуже любив працювати із металом.

Події 2014–15 років на Донбасі змусили Олександра по-новому подивитись на світ. Незважаючи на законне звільнення від проходження військової служби, Олександр вступив до структури самооборони «Укроп», де займався військовою підготовкою, тактикою, медициною. Він і його товариші хотіли бути готовими дати відсіч агресії з боку ворога, і в лютому 2022 року ця година прийшла.

На другий день великого вторгнення Олександр Бровинський уже був у ТЦК. І одразу потрапив у захисники Південноукраїнської АЕС.

Після його у складі 12-го окремого стрілецького батальйону перекинули в район Авдіївки. У складі 22-ї бригади інструктор БПЛА, сержант Олександр Бровинський захищав Харківський напрямок. Був нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест», медаллю за поранення.

14 березня 2025 року Олександр загинув під ракетним обстрілом у Харківській області.

У нього залишилися дружина і двоє дітей.

Вічна пам'ять...

На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну. Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ

Віддав своє життя за незалежність України випускник ДДМА, старший солдат, оператор відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону в/ч А4638 Володимир Травніков. Захисникові було 36 років.

Володимир народився 26 липня 1989 року в місті Слов’янськ. Навчався там у загальноосвітній школі №14. Після 9-го класу вступив до Краматорського вищого професійного металургійного училища. Пройшов строкову службу.

Після демобілізації здобув вищу освіту в Донбаській державній машинобудівній академії за напрямом «Інженерна механіка». Працював у ПАТ «Енергомашспецсталь» у Краматорську на посаді майстра виробничого цеху.

«Володимир любив активний відпочинок, душевні зустрічі з родиною та друзями. Був цілеспрямованою і дуже справедливою людиною», – розповіла дружина Тетяна.

Після повномасштабного російського вторгнення, у березні 2022-го, як справжній патріот своєї країни, добровольцем пішов на фронт. У лавах 54-ї окремої механізованої бригади боронив державу на Луганському напрямку. З грудня 2024-го служив оператором відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.

Володимир Травніков поліг 21 січня 2025 року в селі Надія Сватівського району Луганської області. Виконуючи бойове завдання, він потрапив під ворожий артилерійський обстріл.

Тіло Володимира було кремовано, а прах розвіяний над Дніпром у Києві.

У захисника залишилися дружина, син, мати і сестра.

Вічна пам’ять та вічна слава українському Воїну!

На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну. Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!

І знову скорботна новина – загинув наш випускник

З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – загинув випускник Академії, командир роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Словʼянськ, капітан поліції Дмитро Шушпанов.

Дмитро Шушпанов народився 10 лютого 1981 року в м. Дебальцеве. З дитинства активно займався спортом, а саме китайським бойовим мистецтвом «Ушу», тренувався у провідних тренерів СНГ.

У 1998 році вступив на навчання до Донбаської державної машинобудівної академії за спеціальністю «Технологія машинобудування» (група ТМ-98-2).

Під час навчання активно брав участь у всеукраїнських і міжнародних змаганнях, де посідав призові місця. Отримав звання майстра спорту України.

У 2001 році Дмитро Шушпанов завоював бронзову медаль на Чемпіонаті Європи з ушу в Нідерландах і з цим результатом увійшов до переліку найкращих спортсменів Академії.

Старший викладач кафедри ТіУП Вячеслав Медведєв, згадуючи як допомагав Дмитру на дипломуванні з розділами з технічного оснащення, додав: «Якщо людина має талант, то вона талановита у всьому. І незважаючи на те, що тренування займали дуже багато часу, хлопець встигав навчатися, був кмітливий і схоплював усе на льоту». Дмитро успішно захистив диплом і закінчив навчання у 2003 році.

Значні досягнення у спорті Дмитра Шушпанова вписані в історію спортивної слави ДДМА.

На службу до Національної поліції України Дмитро вступив 29 грудня 2015 року. За успішне та сумлінне виконання службового обов'язку та високі особисті досягнення відзначений Подякою Національної поліції України (2022 рік), нагороджений пам’ятним знаком «Почесна відзнака Служби зовнішньої розвідки України» головою Служби зовнішньої розвідки України генерал-майором О.Литвиненко (2023 рік).

Як згадують колеги, Дмитро був не просто керівником – він був прикладом. Вірний Присязі, справі та Україні. Сильний, відповідальний, справедливий, той, за ким ішли й кому довіряли.

«Його служба – це роки відданої праці, рішучих рішень і турботи про людей та своїх підлеглих. Він завжди ставив безпеку інших вище за власну, умів підтримати словом і захистити ділом, залишивши по собі повагу, вдячність і світлу пам’ять», – пишуть його колеги з патрульної поліції Краматорська та Слов’янська.

Дмитро помер 28 грудня 2025 року в лікарні після отриманих травм під час виконання службових обов’язків. Поховали Героя 30 грудня в Києві на Алеї слави.

Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і побратимам.

Світла пам’ять. Честь і шана.

На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.