ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

29 серпня – День пам’яті захисників України
1.jpg

Ця дата обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони ук...

П'ятниця, 29 серпня 2025
Вітаємо з ювілеєм завідувачку кафедри ОТЗВ Наталію Макаренко!
3.jpg

29 серпня свій 65-річній ювілей відзначає завідувачка кафедри «Обладнання і технологій зва...

П'ятниця, 29 серпня 2025
Розклад занять для денної форми навчання
2.jpg

До уваги здобувачів освіти денної форми навчання! Розклад занять на 1-й семестр 2025/2026 навчал...

Четвер, 28 серпня 2025
На засіданні Вченої ради ДДМА
1.jpg

На серпневому засіданні Вченої ради Академії вирішені питання, які накопичились за літній період.

Четвер, 28 серпня 2025
Збільшено кількість бюджетних місць для спеціальностей особливої підтримки магістратури ДДМА
1.jpg

Гарна новина! Спільними зусиллями приймальної комісії та ректорату вдалося збільшити кількість б...

Середа, 27 серпня 2025

Боже! Бережи Україну!

1.jpg

Зі слів українського захисника:

«Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потроху копати почали… не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... Я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о***їв від того, що побачив... Знаєш, коли в людей городи починаються, усі прив'язують на вєлік до рами лопати і йдуть щось сажати... Оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, усі... Пригнали й дивляться на мене... ну, типу, командуй! Кажуть: «Синку, де копать?». У мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... Вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... Я зібрався з духом, кажу: «Не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось!». Но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...

За кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать: «Танкі  пі***ють!»… Тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить: «Хлопці, танки кацапські пі****ть, шо дєлать? кажіть, як помагать?». На мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм: «Бігом назад... ану, по хатам!». Та ніхто й не думає... Кричу знов: «По хатам, б**дь!»... Бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! Я малих своїх пару смикнув, кажу: «Розверніть бігом їх додому!». Підбігає до мене мужик, 73 роки, і каже: «Синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть...  зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу...» Клянусь, я чуть не здурів з цих людей...

Бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... Ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів... Палим їхні танкі, бехі, все, що бачимо.... розлітаються їхні Т-90... Малі хлопці мої спрацювались, крошать... Під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... Малі мої кажуть: «Може отдохнем?». Я собі думаю: «потомились хлопці», отпускаю... Дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати тушить... Я знов плачу... не  можу на це дивиться і сам біжу помагать...»

Задовбетесь «денацифікувати» країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія, як вас розбила, біжить рятувати людям хати.

Хочемо, щоб такі історії не губилися.

Боже! Бережи Україну!