ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

ДДМА урочисто вітає своїх першокурсників!
1.jpg

Сьогодні наша Академія радо зустрічала своїх першокурсників на традиційному урочистому онлайн за...

Субота, 30 серпня 2025
29 серпня – День пам’яті захисників України
1.jpg

Ця дата обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони ук...

П'ятниця, 29 серпня 2025
Вітаємо з ювілеєм завідувачку кафедри ОТЗВ Наталію Макаренко!
3.jpg

29 серпня свій 65-річній ювілей відзначає завідувачка кафедри «Обладнання і технологій зва...

П'ятниця, 29 серпня 2025
Розклад занять для денної форми навчання
2.jpg

До уваги здобувачів освіти денної форми навчання! Розклад занять на 1-й семестр 2025/2026 навчал...

Четвер, 28 серпня 2025
На засіданні Вченої ради ДДМА
1.jpg

На серпневому засіданні Вченої ради Академії вирішені питання, які накопичились за літній період.

Четвер, 28 серпня 2025

Вшановуємо пам’ять випускників Академії, які полягли за Україну

1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Дмитро Лисицький.

Дмитро закінчив Краматорську школу № 2, потім навчався в Донбаській державній машинобудівній академії. У дорослому житті працював у багатьох місцях, серед них – Новокраматорський машинобудівний завод, де він був заступником начальника 12-го механозбирального цеху.

«Він був хорошим машинобудівельником, грамотним керівником», – згадує його колишній колега по заводу.

З січня 2023 року Дмитро служив у десантно-штурмових військах ЗСУ.

«Ми служили в різних частинах, але, як виявилося, на одному напрямку, – розповідає друг Дмитра, з яким вони були знайомі зі шкільних років і який також захищає Україну в лавах Збройних сил. – Коли «войнушка» почалася, тоді я його востаннє бачив. Говорили про буденні речі, про які зазвичай говорять хороші друзі: як сімʼя, як діти, як батьки. Потім я пішов до армії, він – пізніше».

Дмитро Лисицький не дожив до свого 48-річчя трохи більше двох тижнів. Військового поховали на кладовищі у селищі Ясногірка (Краматорськ). Провести солдата в останню путь прийшли його родичі, друзі, колишні колеги й побратими.

Вічна памʼять герою!


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.